• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • Інформаційний бюлетень "Як попередити насильство в сім’ї"

Інформаційний бюлетень "Як попередити насильство в сім’ї"

2017-11-27

/Files/images/271117_nasilstvo/25173d423c8b9d3d3f7988bb146cdbe6_L.jpg

Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.

У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

Насильство в сім’ї є серйозним порушенням прав людини та родини, які держава має відстоювати та захищати. Серед них, наприклад, право на життя і фізичну недоторканність, право не бути об’єктом знущань або жорстокого, нелюдського чи принизливого поводження, а також право на здоровий та безпечний розвиток і таке інше.

Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.

Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема - це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію).

Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.

У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьо­му соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з по­передження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.02 — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спря­мування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

1. Фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним чле­ном сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

2. Сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання од­ного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а та­кож дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

3. Психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом сло­весних образ або погроз, переслідування, залякування, якими на­вмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захис­тити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

4. Економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

На жаль, це дійсно так. За даними соціологічних досліджень, серед розлучених жінок кожні три з чотирьох опитаних потерпали від домашнього насильства. Офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ (станом на 1 листопада 2010 року) свідчить, що більш ніж 81 тисяча осіб перебувають на обліку за вчинення насильства в сім’ї ).

Більшу частину нашого життя ми, як правило, на роботі. Але все те, що поза нею – це дім, а точніше, сім’я. Ці дві сфери нашого буття взаємопов’язані між собою. Тобто, якщо буде лад у сім’ї, то і на роботі буде все добре. Коли виникають непорозуміння та конфлікти в родині, то це має свій відповідний вплив на психічний і фізичний стан людини взагалі, зокрема погано відбивається на продуктивності його праці, успіхах у роботі.

І навпаки. Зіпсований настрій і психологічний стрес, отриманий на роботі, в результаті негативно віддзеркалюються на стосунках у сім’ї. У чому ж тоді проблема? Вона полягає в потребі знаходження необхідного позитивного балансу між двома цими інституціями: місцем працевлаштування людини та її родиною. Тому це питання повинно розглядатися у площині їхніх взаємовідносин та інтересів.

Що робити, коли після роботи незалежно навіть від сприятливих умов на ній, вдома іноді відбуваються несподівані, але завжди неприємні метаморфози, тобто людина перетворюється на свою протилежність?! Її аморальні, ганебні вчинки стають не зовсім вмотивованими, неадекватними та некерованими. Зрозуміло, що подібні дії одного з членів родини по відношенню до інших містять ознаки протиправних дій, які можуть кваліфікуватися як насильство в сім’ї. Тобто тут ми вже маємо справу із серйозним, іноді непередбаченим психологічним дисбалансом у подружніх і батьківських відносинах, який, як правило, веде до негативних, особистісних і спільних, незворотних процесів. Це, в свою чергу, приведе до розладу та руйнування сім’ї. Як же захиститися від протиправних дій одного з членів сім’ї по відношенню до іншого та як їх попередити?

По-перше, на захисті сім’ї від насильства стоїть закон, який так і називається Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (від 15.12.2001 № 2789-III). Згідно з юридичним визначенням цього офіційного правового документу, насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного та економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

По-друге, в місті є служби, які надають допомогу жертвам насильства в сім’ї. Якщо ж необхідно терміново припинити насильство, ви можете зателефонувати в міліцію – «102».

Крім того, управління (відділи) у справах сім’ї та молоді районних у м. Києві держадміністрацій приймають і розглядають заяви (повідомлення) про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його виникнення. Що ж стосується вчинення або реальної загрози вчинення фізичного або сексуального насильства в сім’ї, то про це повідомляють територіальний орган внутрішніх справ.

Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді також організовують відвідування заявника і складають відповідний акт обстеження, проводять роз’яснювальну роботу серед населення, організовують надання психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, інформаційних та інших послуг. При необхідності направляють жертв насильства в сім’ї до спеціалізованих установ (для жертв насильства в сім’ї).

Закон особисто захищає і жінок, які можуть отримати підтримку в центрі по роботі з жінками, практична діяльність якого спрямована на забезпечення реалізації прав жінок від дискримінації шляхом надання їм індивідуальних кваліфікованих консультацій юристів, психологів та психотерапевтів. При центрі є притулок для жінок, які зазнали насильства в сім’ї.

У разі, коли дитина зазнала жорстокого поводження з боку дорослих, Служба у справах неповнолітніх направляє дитину на обстеження стану її здоров’я до установ охорони здоров’я з метою надання неповнолітньому необхідної медичної допомоги.

Спільно з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх Служба у справах неповнолітніх вирішує питання щодо тимчасового вилучення дитини з середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та подальшого її влаштування, а також надає соціально-психологічну допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження з боку дорослих. В разі потреби Служба представляє інтереси дитини в судових органах.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх цілодобово приймає інформацію про випадки жорстокого поводження з дітьми. Після перевірки викладених фактів приймається рішення про притягнення винних осіб до відповідальності. У разі потреби термінового вилучення дитини з сім’ї, де батьки чи особи, що їх заміняють, жорстоко поводяться з нею, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх спільно із службами у справах неповнолітніх вирішують питання подальшого влаштування дитини.

Що робити і що не робити

У критичній ситуації

· Я не буду відповідати агресією на агресію.

· Я намагаюся стриматися. Я не стану кричати і плакати.

· Я буду говорити з кривдником, спокійно і ясно, чітко буду викладати свої почуття і переживання.

· Я не буду боятися «виносити сміття з хати». Я звернуся за допомогою до друзів або родичів.

· Якщо я зрозумію, що так безпечніше, я буду намагатись пересидіти бурю в іншому месці (піду до сусідів, родичів або друзів).

· Я не буду боятися звернутися в міліцію. Це дійсно важливо!

· Я як можна швидше зв’яжусь з консультантом телефону довіри по попередженню насильства.


Що би не сталося

· Я гідна любові і поваги.

· Я люблю і поважаю себе, не дивлячись ні на що.

· Я сильна, я впевнена в собі.

· Я не одинока. Є люди, які готові зрозуміти і підтримати мене.

Варто переглянути свої стосунки, якщо....

Насильство рідко проявляється раптово. Є люди, що схильні до нього.
Уважно проаналізуй свої стосунки, якщо:

· тебе постійно ревнують

· намагаються контролювати кожний твій крок, віддають накази, приймають за тебе рішення

· не сприймають всерйоз твою точку зору

· постійно критикують твою зовнішність, поведінку, погляди, твоїх друзів і родичів

· тобі погрожують

· хизуються перед тобою тим, що колись ображали інших людей

· тебе примушують до сексуальних стосунків, коли ти цього не хочеш

· силою заставляють приймати алкоголь або наркотики

· в ситуації, коли з тобою погано поступили, звинувачують перш за все тебе

· мають негативний досвід стосунків і звинувачують іншу людину у всіх своїх проблемах: «жінки не розуміють мене»

· упевнені в тому, що чоловіки повинні мати владу, а жінки бути пасивними і покірними.

Намагайся менше спілкуватися з людьми, у яких є хоча би одна з цих властивостей.

І на останнє хотілось би всім щиро побажати миру в їхньому домі. Нехай в ньому ніколи не буде насильства!

Кiлькiсть переглядiв: 49